Що потрібно зробити, щоб стати футбольним тренером?

Отже, що потрібно, щоб стати футбольним тренером? Не важливо яку вікову групу ви хочете навчати, для такої діяльності вам необхідно отримати відповідну ліцензію. Навчання можна розпочати лише за наявності диплома про вищу освіту, у найближчому регіональному центрі підготовки футбольних тренерів.

Як стати футбольним тренером України?

Щоб стати тренером, вам потрібно отримати тренерську ліцензію УЄФА Для цього необхідно пройти навчання у Центрі ліцензування УАФ – він знаходиться у Києві, на стадіоні «Оболонь». Саме там проходять усі лекції, а практичні заняття проводять у різних професійних клубах і навіть за кордоном.

Яка освіта потрібна для тренера з футболу?

Для роботи тренером потрібно отримати: професійна освіта в коледжі або у ВНЗ у галузі фізичної культури та спорту або педагогіки за напрямом підготовки у галузі фізичної культури та спорту

НЦРДО
Про професію футбольного тренера, про те, як їм стати з нуля у 2023 році.

Як стати футбольним тренером, якщо не грав на професійному рівні

Юрій Замараєв із цього сезону працює помічником головного тренера Арсеналу-Київ U17. У футбол він грав лише на дитячо-юнацькому рівні, але кілька років тому вирішив покинути юриспруденцію та повернутися у спорт.

Юрію 27 років, і він розповів Sport Arena, що має пройти молодий тренер в Україні, якщо він не має кар'єри футболіста.

Де в Україні здобувати знання

Насамперед Замараєв вирушив отримувати тренерську ліцензію «С».Заняття тривали півроку, було 3 сесії по два тижні, але Юрієві вони нову інформацію не дали:

«Це ази, перший пласт навчання, де пояснюють, як ставити дитині ногу перед передачею, як ставити воротареві руки. Усі практичні заняття (наприклад, написати тренування у розвиток техніки, прийому м'яча) були переважно для 11-13 років. Будували вправи, і за викладачів проводили їх на одногрупниках. Усі нюанси моделювалися на те, що перед тобою є 11-річні діти. Потрібно було пояснювати аж до того, що: «Стали тут, між вами таку відстань, віддаємо несильно передачу». Плюс обов'язково особиста демонстрація».

У вартість навчання входив рюкзак, заповнений різними матеріалами, але розкривалися виключно базові речі. «Може, я хотів більшого, але якщо розглядати С як початковий етап, то тієї літератури вистачить. На заняттях не було жодного слова про підготовку воротарів, натомість література про це була. Можеш читати, розвиватись, а можеш не читати».

«Щоб розвиватися далі, на «В» чи «А», знань потрібно більше, ніж тобі дали на «С». Шукав книги, відео з тренерства, тактики, роботи з воротарями тощо. – зараз із цим проблем немає, все в інтернеті, тим більше я знаю англійську».

Лекцій/семінарів для тренерів-початківців в Україні дуже мало. Нинішнього сезону, з серпня, організовувалося три тренерські форуми: вже пройшли в Одесі, Івано-Франківську та Полтаві.

Зі стажуваннями ситуація теж виглядає неважливо. «Монітор, шукаю будь-яку інформацію про щось подібне. Не скажу, що бачу все, але поки що стажувань не зустрічав».

«Якщо хочеш розвиватися як тренер, то сам, будь ласка. Або напрошуйся до когось їздити, все це в індивідуальному порядку.Ніхто не забороняє вчитися суто на практиці інших, просто їздити дивитись чужі тренування. Грубо кажучи, поїхав на тиждень до Щасливого, а там щодня Шахтар та Арсенал від U13 до дубля. Все відкрито, все можна дивитися.

Як заявляти про себе

Що ж щодо спілкування? Якщо, наприклад, виникне якесь питання? «Винятково особиста ініціатива. Якщо не боїшся підійти та запитати, якщо тренер захоче відповісти, гіпотетично, все можливо».

Заявляти себе потрібно роботою. «Влучати, проситися до когось помічником, третім тренером. І працювати, чекати на свій шанс. Потрібно навіть у U16-U17 володіти знаннями із запасом, якщо раптом підвернеться якась можливість».

Шанс може випасти. Замараєв має реальний приклад з його ж клубу: Владислав Гуменюк все життя працював з дітьми, але після відставки Фабриціо Раванеллі кілька разів виводив на поле головну команду Арсеналу, а зараз став помічником нового головного тренера Ігоря Леонова.

Інший приклад Замараєв наводить вже з отримання тренерської ліцензії "С": "Один із слухачів курсу пішов працювати помічником до викладача, тренера дитячої команди Києва".

Самому Юрієві допоміг досвід гри в юнацькі роки. З Олександром Протченком він грав разом в одній команді, а минулого літа головному тренеру Арсеналу-Київ 2002 р.н. знадобився новий помічник. Перед цим Замараєв два роки тренував у Дитячій Академії Футболу в одному із районів Києва. Досвід роботи необхідний для отримання ліцензії "B" – без практики туди подаватися немає сенсу.

Що робити тим, хто навіть на дитячо-юнацькому рівні не грав?

«Перше: можна знайти собі ментора. Є тренери, чию роботу ти бачиш і береш із них приклад.Самостійно ходиш і навчаєшся, дивишся: підхід цього дитячого тренера – класний, а от цього я б уже не хотів працювати.

Друге: починаєш помічником у головного тренера у дитячій команді. Є багато тренерів, які доводять дітей віком до 12 років без будь-якого футбольного клубу. Ці команди називаються як завгодно, там просто працює хороший дитячий тренер. Він набрав дітей, аж до того, що сам розвісив оголошення на районі: «Набираються діти. Заняття проводитимуться на такому полі». Всі. Набрав дітей, назвав команду та грає. Нічого складного у цьому немає».

Не виникнуть проблеми з пошуком турнірів. «Змагань для дітей – багато, потрібно просто оновлювати інформацію в інтернеті. Кожне футбольне поле, найменших розмірів, зацікавлене в тому, щоб на ньому постійно були діти, відкривалися школи та проводилися ігри. Під егідою Федерації вже з 9 років проводяться три ліги Києва: Вища, Перша та Друга. З 14 починається ДЮФО».

Вибудувати алгоритм попадання саме до команди дитячо-юнацької ліги (14-17 років) Замараєв не може. "Це все індивідуально".

Фінансування та інші умови роботи

«В Україні потрібно одразу забути про те, що ти зароблятимеш. Просися, працюй помічником, але не розраховуй, що утримуватимеш родину на ці гроші. Або май за плечима фінансову базу.

Потрібно розмежовувати. Наприклад, в Академіях Динамо, Шахтаря, Дніпра, Карпат, Металіста діти та тренери перебувають на повному забезпеченні клубів. Там чудові умови, туди всі хочуть потрапити, конкуренція на місце більша.

І є решта клубів, які існують лише за рахунок батьків. Батьки здають десь 400, 500, 1000 гривень на місяць.Сюди входить і зарплата тренера, і екіпірування, і переїзди на чемпіонат України – за рахунок батьків».

Клуби, своєю чергою, надають поле. Або, як у випадку з Арсеналом, ще й тренажерний зал. «З другим виходить не завжди, але ми раді й цьому, бо знаємо як у інших. Може бути й гірше. Зрозуміло, що хочеться дворазових тренувань на день, щоби вони до школи не ходили, аби тільки ми ними займалися (сміється). Але ті умови, які є у нас – у принципі все нормально», — каже Замараєв.

Тренуються підопічні Протченка та Замараєва тричі на тиждень. У період змагань: двічі на тиждень, плюс гра на місто та на вихідних матч у ДЮФЛ. У команді немає тренера воротарів, тож Замараєв, який у своїй нетривалій кар'єрі був голкіпером, виконує й ці функції.

Чи достатньо такої кількості тренувань у цьому віці? Юрій заспокоює: «Знову ж таки, це не та історія, за якої ми – Академія, яка дає житло і може створити умови для дворазових тренувань на день, поїздок тощо. Ми більше підлаштовуємося під дітей, аніж вони під нас. Ми підлаштовуємося під те, що в них зараз 11 клас, вони всі хочуть вступати до університетів, їм скоро здавати ЗНО».

Замараєв додає, що в цих умовах «можна працювати та розвивати дітей». Велику роль відіграє самостійна підготовка. Наприклад, тренерський штаб у групі у Viberдає установку пробігти 30 хвилин на певному пульсі – на наступному тренуванні буде видно, хто вирішив відсидітися вдома, а хто послухався. «Ті, хто хоче грати, потрапити у футбол, підписати контракт, завдання виконують».

Кваліфікація тренерів

«Є тренер Академії якогось великого клубу, який має завдання виховати футболіста в першу команду.Для цього йому створено максимально комфортні умови, під нього підлаштовується тренувальний процес. І є тренер ДЮСШ, чиє завдання виховати не футболіста-професіонала, а здорову дитину. Він працює в тих умовах, які він має. 3-4 тренування на тиждень, гра, а якщо футбол заважає навчанню, то пріоритет віддається навчанню.

В Академіях великих клубів можуть підлаштувати: вранці тренування, потім спецклас, діти пішли вчитися. І в цьому плані тренер ДЮСШ не може конкурувати із тренерами великих Академій.

В Академії все створено, відібрали найкращих дітей – працюй, розвивай, виховуй. У ДЮСШ хто прийшов, той і займається, хто пішов – той пішов, ти ніяк не можеш його втримати. Він захотів кинути футбол, він це зробить. Він може прийти, сказати: «Здрастуйте, ми переїжджаємо в інший район, ходитимемо в іншу команду». І ти працюєш із тим, хто є, після школи.

Для таких дітей це секція, факультатив. Так, хтось хоче займатися футболом, ставить перед собою цілі, але ж він виступає в одній команді з людиною, яка до 16 років пограє, вступить до університету і, можливо, бігатиме для себе у вихідні.

Тут тренер може бути супер-амбітним, дати бій Динамо, але він обмежений».

Замараєв задоволений роботою ряду дитячих тренерів у Києві, але не по всій Україні радісна картина: «Якщо спустимося до футбольних глибинок, то багато разів доводилося дивитися. Матом кричати дитині, яку пас неточний віддав, обзивати її – коли такі речі чуєш, думаєш: хто тебе взагалі пустив із дітьми працювати?»

Чи розчарувався Замараєв в українському футбольному світі? "У тих умовах, які є, мені подобається". Дуже хочу пов'язати своє життя з футболом, з тренерською чи якоюсь ще діяльністю».

Попереду на нього чекає ліцензія «В», а потім заочка інституту фізкультури, адже щоб отримати ліцензію «А», обов'язково потрібно мати тренерську освіту в навчальному закладі. Замараєв дивиться у майбутнє із оптимізмом.

Як стати футбольним тренером, якщо не грав на професійному рівні

Тренер юнацької команди Арсеналу розповідає, чи це можливо.

Юрій Замараєв із цього сезону працює помічником головного тренера Арсеналу-Київ U 17. У футбол він грав лише на дитячо-юнацькому рівні, але кілька років тому вирішив кинути юриспруденцію та повернутися у спорт.

Юрію 27 років, і він розповів Sport Arena, що має пройти молодий тренер в Україні, якщо він не має кар'єри футболіста.

Де в Україні здобувати знання

Насамперед Замараєв вирушив отримувати тренерську ліцензію «С». Заняття тривали півроку, було 3 сесії по два тижні, але Юрієві вони нову інформацію не дали:

«Це ази, перший пласт навчання, де пояснюють, як ставити дитині ногу перед передачею, як ставити воротареві руки. Усі практичні заняття (наприклад, написати тренування у розвиток техніки, прийому м'яча) були переважно для 11-13 років. Будували вправи, і за викладачів проводили їх на одногрупниках. Усі нюанси моделювалися на те, що перед тобою є 11-річні діти. Потрібно було пояснювати аж до того, що: «Стали тут, між вами таку відстань, віддаємо несильно передачу». Плюс обов'язково особиста демонстрація».

У вартість навчання входив рюкзак, заповнений різними матеріалами, але розкривалися виключно базові речі. «Може, я хотів більшого, але якщо розглядати С як початковий етап, то тієї літератури вистачить. На заняттях не було жодного слова про підготовку воротарів, натомість література про це була.Можеш читати, розвиватись, а можеш не читати».

Щоб розвиватися далі, на «В» або «А», знань потрібно більше, ніж тобі дали на «С». Шукав книги, відео з тренерства, тактики, роботи з воротарями тощо. – зараз із цим проблем немає, все в інтернеті, тим більше я знаю англійську».

Лекцій/семінарів для тренерів-початківців в Україні дуже мало. Нинішнього сезону, з серпня, організовувалося три тренерські форуми: вже пройшли в Одесі, Івано-Франківську та Полтаві.

Зі стажуваннями ситуація теж виглядає неважливо. «Монітор, шукаю будь-яку інформацію про щось подібне. Не скажу, що бачу все, але поки що стажувань не зустрічав».

«Якщо хочеш розвиватися як тренер, то – сам, будь ласка. Або напрошуйся до когось їздити, все це в індивідуальному порядку. Ніхто не забороняє вчитися суто на практиці інших, просто їздити дивитись чужі тренування. Грубо кажучи, поїхав на тиждень до Щасливого, а там щодня Шахтар та Арсенал від U 13 до дубля. Все відкрито, все можна дивитися.

Як заявляти про себе

Що ж щодо спілкування? Якщо, наприклад, виникне якесь питання? «Винятково особиста ініціатива. Якщо не боїшся підійти та запитати, якщо тренер захоче відповісти, гіпотетично, все можливо».

Заявляти себе потрібно роботою. «Потрапляти, проситися до когось помічника, третього тренера. І працювати, чекати на свій шанс. Потрібно навіть у U 16- U 17 володіти знаннями із запасом, якщо раптом підвернеться якась можливість».

Шанс може випасти. Замараєв має реальний приклад з його ж клубу: Владислав Гуменюк все життя працював з дітьми, але після відставки Фабриціо Раванеллі кілька разів виводив на поле головну команду Арсеналу, а зараз став помічником нового головного тренера Ігоря Леонова.

Інший приклад Замараєв наводить вже з отримання тренерської ліцензії "С": "Один із слухачів курсу пішов працювати помічником до викладача, тренера дитячої команди Києва".

Самому Юрієві допоміг досвід гри в юнацькі роки. З Олександром Протченком він грав разом в одній команді, а минулого літа головному тренеру Арсеналу-Київ 2002 р.н. знадобився новий помічник. Перед цим Замараєв два роки тренував у Дитячій Академії Футболу в одному із районів Києва. Досвід роботи необхідний для отримання ліцензії "B" – без практики туди подаватися немає сенсу.

Що робити тим, хто навіть на дитячо-юнацькому рівні не грав?

Перше: можна знайти собі ментора. Є тренери, чию роботу ти бачиш і береш із них приклад. Самостійно ходиш і навчаєшся, дивишся: підхід цього дитячого тренера – класний, а от цього я б уже не хотів працювати.

Друге: починаєш помічником у головного тренера у дитячій команді. Є багато тренерів, які доводять дітей віком до 12 років без будь-якого футбольного клубу. Ці команди називаються як завгодно, там просто працює хороший дитячий тренер. Він набрав дітей, аж до того, що сам розвісив оголошення на районі: «Набираються діти. Заняття проводитимуться на такому полі». Всі. Набрав дітей, назвав команду та грає. Нічого складного у цьому немає».

Не виникнуть проблеми з пошуком турнірів. «Змагань для дітей – багато, потрібно просто оновлювати інформацію в інтернеті. Кожне футбольне поле, найменших розмірів, зацікавлене в тому, щоб на ньому постійно були діти, відкривалися школи та проводилися ігри. Під егідою Федерації вже з 9 років проводяться три ліги Києва: Вища, Перша та Друга. З 14 починається ДЮФО».

Вибудувати алгоритм попадання саме до команди дитячо-юнацької ліги (14-17 років) Замараєв не може. "Це все індивідуально".

Фінансування та інші умови роботи

« В Україні потрібно відразу забути про те, що ти зароблятимеш. Просися, працюй помічником, але не розраховуй, що утримуватимеш родину на ці гроші. Або май за плечима фінансову базу.

Потрібно розмежовувати. Наприклад, в Академіях Динамо, Шахтаря, Дніпра, Карпат, Металіста діти та тренери перебувають на повному забезпеченні клубів. Там чудові умови, туди всі хочуть потрапити, конкуренція на місце більша.

І є решта клубів, які існують лише за рахунок батьків. Батьки здають десь 400, 500, 1000 гривень на місяць. Сюди входить і зарплата тренера, і екіпірування, і переїзди на чемпіонат України – за рахунок батьків».

Клуби, своєю чергою, надають поле. Або, як у випадку з Арсеналом, ще й тренажерний зал. «З другим виходить не завжди, але ми раді й цьому, бо знаємо як у інших. Може бути й гірше. Зрозуміло, що хочеться дворазових тренувань на день, щоби вони до школи не ходили, аби тільки ми ними займалися (сміється). Але ті умови, які є у нас – у принципі все нормально», — каже Замараєв.

Тренуються підопічні Протченка та Замараєва тричі на тиждень. У період змагань: двічі на тиждень, плюс гра на місто та на вихідних матч у ДЮФЛ. У команді немає тренера воротарів, тож Замараєв, який у своїй нетривалій кар'єрі був голкіпером, виконує й ці функції.

Чи достатньо такої кількості тренувань у цьому віці? Юрій заспокоює: «Знову ж таки, це не та історія, за якої ми – Академія, яка дає житло і може створити умови для дворазових тренувань на день, поїздок тощо.Ми більше підлаштовуємося під дітей, аніж вони під нас. Ми підлаштовуємося під те, що в них зараз 11 клас, вони всі хочуть вступати до університетів, їм скоро здавати ЗНО».

Замараєв додає, що в цих умовах «можна працювати та розвивати дітей». Велику роль відіграє самостійна підготовка. Наприклад, тренерський штаб у групі Viber дає установку пробігти 30 хвилин на певному пульсі – на наступному тренуванні буде видно, хто вирішив відсидітися вдома, а хто послухався. «Ті, хто хоче грати, потрапити у футбол, підписати контракт, завдання виконують».

Кваліфікація тренерів

«Є тренер Академії якогось великого клубу, який має завдання виховати футболіста в першу команду. Для цього йому створено максимально комфортні умови, під нього підлаштовується тренувальний процес. І є тренер ДЮСШ, чиє завдання виховати не футболіста-професіонала, а здорову дитину. Він працює в тих умовах, які він має. 3-4 тренування на тиждень, гра, а якщо футбол заважає навчанню, то пріоритет віддається навчанню.

В Академіях великих клубів можуть підлаштувати: вранці тренування, потім спецклас, діти пішли вчитися. І в цьому плані тренер ДЮСШ не може конкурувати із тренерами великих Академій.

В Академії все створено, відібрали найкращих дітей – працюй, розвивай, виховуй. У ДЮСШ хто прийшов, той і займається, хто пішов – той пішов, ти ніяк не можеш його втримати. Він захотів кинути футбол, він це зробить. Він може прийти, сказати: «Здрастуйте, ми переїжджаємо в інший район, ходитимемо в іншу команду». І ти працюєш із тим, хто є, після школи.

Для таких дітей це секція, факультатив.Так, хтось хоче займатися футболом, ставить перед собою цілі, але ж він виступає в одній команді з людиною, яка до 16 років пограє, вступить до університету і, можливо, бігатиме для себе у вихідні.

Тут тренер може бути супер-амбітним, дати бій Динамо, але він обмежений».

Замараєв задоволений роботою низки дитячих тренерів у Києві, але не по всій Україні радісна картина: «Якщо спустимося до футбольних глибин, то багато разів доводилося переглядатися. Матом кричати дитині, яку пас неточний віддав, обзивати її – коли такі речі чуєш, думаєш: хто тебе взагалі пустив із дітьми працювати?»

Майбутнє

Чи розчарувався Замараєв в українському футбольному світі? "У тих умовах, які є, мені подобається". Дуже хочу пов'язати своє життя з футболом, з тренерською чи якоюсь ще діяльністю».

Попереду на нього чекає ліцензія «В», а потім заочка інституту фізкультури, адже щоб отримати ліцензію «А», обов'язково потрібно мати тренерську освіту в навчальному закладі. Замараєв дивиться у майбутнє із оптимізмом.