Історія цензури: хто запровадив і як вона виникла

Цензура – ​​одна з найстаріших практик, що регулюють потік інформації та мистецтва. З найдавніших часів її використовували правителі для контролю над масами та підтримки своєї влади. Проте, у різні епохи та культури вона набувала різних форм.

Перші прояви цензури відносяться до античності. У Стародавньому Римі існували закони, що забороняють розповсюдження та публікацію інформації, яка могла підірвати авторитет держави або перешкодити правителям. Винахід друкованого преса в XV столітті неминуче призвело до поширення ідеї свободи слова, що викликало реакцію у відповідь з боку влади.

У Середньовіччі церква стала активно застосовувати цензуру для боротьби з "єретичними" висновками та секулярними доктринами. Заборонялося поширення та публікація творів, що суперечили офіційній вірі. У Європі цензура досягла свого піку у XVI столітті, зафіксованому за допомогою Інквізиції.

Останнім часом цензура може застосовуватися державою, щоб контролювати доступність інформації та глобального інтернету. Поступово зростає інтерес та розмови про голос народу та його право на свободу слова. Цензура може змінювати свою форму, але її протидія завжди ґрунтується на прагненні зберегти авторитет та контроль правителів над масами.

Хто вигадав цензуру?

Попередня цензура на книги вперше була введена в 1471 Папою Сікстом IV.Далі були аналогічні рішення папи Інокентія VIII (1487) і Латеранського собору (1512).

Коли запровадили цензуру в Росії?

Прийнятий 1551 року «Стоглав» став першим цензурним документом на Русі. Його поява була реакцією на розвиток давньоруської книжності та поява більшої кількості нових літературних пам'яток, зміст яких не завжди схвалювався церквою та державою.

Що робить цензор?

Цензор – чиновник у державній чи церковній установі, що здійснює цензуру.

Чим займалися цензори?

Цензор мав право видання едиктів проти розкоші; фінансовий контроль: віддача на відкуп громадських земель, державних доходів і поземельних податей, отже, і рудників, мит, торгівлі сіллю тощо.